«Стоп домашньому насильству»
Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми… Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства у грудні 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Постанову № 658 від 22.08.2018року, в яких запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.
Так, що ж таке насильство? Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї.
Найпоширеніші випадки насильства, коли чоловік вчиняє наругу над дружиною: б’є, погрожує, залякує, привселюдно принижує. Та найбільше в цих історіях страждають діти, оскільки, проектують всю ситуацію на своє життя, що в подальшому може провокувати нервові зриви, нестійкий психологічний стан та постійні депресії. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була
вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).
Під домашнє насильство тепер підпадає будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь. Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, мати, батько, діти, їх батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до двоюрідного ступеню зв'язку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, їх діти та батьки) та особи, які проживають разом (будь-які інші родичі, люди, які пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки). Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.
Види насильства: фізичне (штовхання, побиття, замах на життя), психологічне (шантаж, залякування, приниження, погрози, знущання); сексуальне (зґвалтування, сексуальні домагання); економічне (свідоме руйнування та пошкодження майна, фінансовий контроль); сімейне (примус з боку одного члена сім'ї по відношенню до іншого з метою контролю, залякування).
Типи насильства в сім’ї: - між подружжям (чоловік – жінка, у більшості випадків насильство здійснює чоловік, але зустрічаються протилежні випадки);
- між батьками і неповнолітніми дітьми (насильство можуть здійснювати як батько, так і мати);
- між дітьми в одній родині (така поведінка, як правило, виникає на фоні насильницьких стосунків між дорослими членами родини і можуть мати різноманітний характер – старші діти можуть скоювати насильство над молодшими, брати над сестрами, діти можуть об’єднуватися для насильства над кимось одним із дітей);
- між дорослими дітьми та батьками (насильство можуть чинити як дорослі діти стосовно батьків, так і навпаки, хоча перший випадок є більш розповсюдженим). Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, встановлюють свої стосунки з батьками на тих же засадах насильства;
- насильство між іншими членами сім’ї: між тещею або тестем і зятем, свекром або свекрухою і невісткою, онуками та дідусем або бабусею тощо.
На сьогоднішній день «домашнє насильство» - це злочин. У разі вчинення будь - якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчого комітету сільської ради, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров'я. Постраждалі мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. До того ж постраждалі мають право користуватися безоплатними послугами адвокатів Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає
з метою уникнення домашнього насильства, витрат на утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.
Зазнали насильства – телефонуйте. Кожен має право звернутися за допомогою і не боятися наслідків!
Якщо у вашій родині сталася така трагедія – не зволікайте, телефонуйте нам, і ми зможемо подолати проблеми разом 797-560